فوائد الحديث

Заборона самогубства і те, що воно відноситься до тяжких гріхів, за які людина заслуговує на болісне покарання.

Згадане в хадісі є лише декількома прикладами самогубства. Сенс його полягає в тому, що яким би способом не вбила себе людина, вона неодмінно буде піддана такому покаранню у Вогні, яке відповідатиме способу її самогубства. У «Сахіху» аль-Бухарі наводяться слова Пророка (мир йому і благословення Аллага): «Хто повісив себе, той буде вішати себе у Вогні. Хто проколов себе, той буде проколювати себе у Вогні».

Ан-Нававі сказав: «Щодо згадки про його перебування в пекельному полум'ї віки вічні висловлювалися різні думки. Згідно з однією з них, це стосується того, хто вчинив даний вчинок, вважаючи його дозволеним, незважаючи на своє знання про його забороненість. Така людина вважається невіруючим, і її покарання — вічне. Згідно з іншою думкою, під вічністю мається на увазі просто дуже довге перебування, а не справжня вічність. Це схоже на слова: «Нехай зробить Аллаг вічною владу султана!» Згідно з третьою думкою, покарання за цей гріх в основі передбачає вічність, але Всеблагий і Всевишній Аллаг, зі Своєї милості, не залишить людину у Вогні навічно, якщо вона покинула цей світ, будучи мусульманином».

Ми бачимо в хадісі відповідність покарань у вічному світі злочинам, скоєним у цьому світі. З цього випливає, що злочин, який людина скоює проти самої себе, подібний до злочину, скоєного проти інших. Адже людина не належить самій собі, а належить Всевишньому Аллагy, і вона має право розпоряджатися собою лише так, як дозволив Аллаг.