فوائد الحديث

Людину, на якій лежать релігійні обов'язки, порівнюють із торговцем, а здоров'я і вільний час порівнюють із капіталом: хто використав свій капітал якнайкраще, той здобув і залишився в прибутку, а хто розтратив його, той зазнав збитків і буде шкодувати.

Ібн аль-Хазін сказав: «Милість є те, чим людина насолоджується і від чого отримує задоволення, а словом "габн" позначається той випадок, коли людина купує щось утричі дорожче або ж, навпаки, продає задешево, нижче звичайної ціни. Відповідно, якщо людина, здорова тілом і не обтяжена безліччю завдань, проте не намагається забезпечити себе благим життям у світі вічному, то вона подібна до того, кого обдурили в торгівлі».

Хадіс закликає використовувати здоров'я і вільний час для наближення до Всемогутнього і Великого Аллага і здійснювати добрі діяння до того, як стане занадто пізно.

Подяка за милості Аллага здійснюється за допомогою використання цих милостей у покірності Всевишньому Аллага.

Аль-Кади та Абу Бакр ібн аль-'Арабі сказали: «Учені розійшлися в думках щодо першої милості Аллага до Свого раба. Одні сказали, що це Віра. Інші вважають, що це життя, а дехто – здоров'я. Найбільш вагомою є думка про Віру, оскільки це абсолютна милість. Життя і здоров'я є мирськими благами, і вони стають повноцінною милістю лише у поєднанні з Вірою. Саме тут багато людей виявляються обділеними та обдуреними щодо цих милостей: вони або повністю втрачають свій прибуток, або значно зменшують його. Той, хто йде на поводу у своєї душі, яка спонукає до поганого і прагне відпочинку, перестає дотримуватися встановлених Всевишнім обмежень і відмовляється від постійності в покорі Аллагy – залишається обдуреним. Це стосується і випадку, коли людина має вільний час. Адже у зайнятого може бути поважна причина [яка їх відволікає від поклоніння], на відміну від вільного, у якого виправдань немає, і проти якого, таким чином, отримано доказ».