Передається від ‘Алі, що він сказав: «Я вів себе так, що коли чув хадіс від Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага), то Аллаг дарував в цьому стільки блага, скільки захотів. А коли хтось із його сподвижників передавав мені хадіс, то я просив його заприсягтися, і якщо він клявся, то я вірив йому. Але одного разу розказав мені хадіс Абу Бакр, і передав Абу Бакр правду, сказавши: "Я чув, як Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: "Немає такого, хто здійснив би гріх, потім встав і зробив обмивання і помолився, а потім попросив би у Аллага пробачення за гріх, то Аллаг обов'язково пробачив би йому". Потім він прочитав цей аят: {А ті, які зробили щось мерзотне із великих гріхів або здійснили зло самим собі із малих гріхів, але потім згадали загрозу покарання Аллага і попросили пробачення за свої гріхи} [Сімейство Імрана: 135].