الشرح

Деякі бідні сподвижники поскаржилися пророку, мир йому і благословення Аллага, на своє становище і свою бідність, а також на те, що вони не можуть подавати милостиню, щоб отримувати більшу винагороду, як роблять це їхні заможні одновірці, і не мають можливості робити добро так, як роблять вони: вказавши на те, що вони моляться, як молимося ми, і постяться, як постимося ми, проте при цьому вони віддають надлишки свого майна в якості милостині, а ми милостині не подаємо. І Пророк, мир йому і благословення Аллага, вказав їм на ті види милостині, які вони здатні подавати, сказавши: “Хіба Аллаг не дав вам того, через що й ви можете отримати милостиню? Воістину, кожне промовляння ‘Субхана-Ллаг’ (Пречистий Аллаг) — це милостиня, і кожне промовляння ‘Аллагу Акбар’ (Аллаг — Великий) — це милостиня, і кожне промовляння ‘Аль-хамду лі-Ллаг’ (Хвала Аллагу) — це милостиня, і кожне промовляння ‘Ля іляга ілля-Ллаг’ (Немає божества, гідного поклоніння, окрім Аллага) — це милостиня. Так само спонукання до схваленого — це милостиня, і утримання від засуджуваного — це милостиня. І навіть коли хтось із вас має близькість зі своєю дружиною — це також записується для нього як милостиня.” Вони здивувалися і сказали: «О Посланець Аллага! Невже один із нас отримує винагороду за те, що задовольняє пристрасть?!» Він відповів: «Як ви думаєте, якби він задовольнив пристрасть забороненим чином, шляхом перелюбу або іншим способом, йому б записався гріх? Ось таким же чином, коли він задовольняє пристрасть дозволеним шляхом, йому записується винагорода».