إعدادات العرض
Кожен, хто володів золотом і сріблом, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати (закяту), то у День Воскресіння для нього з цього (майна) обов'язково…
Кожен, хто володів золотом і сріблом, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати (закяту), то у День Воскресіння для нього з цього (майна) обов'язково зроблять вогняні пластини
Передається зі слів Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Кожен, хто володів золотом і сріблом, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати (закяту), то у День Воскресіння для нього з цього (майна) обов'язково зроблять вогняні пластини. Потім їх розжарять у полум'ї Пекла і стануть ними припікати його боки, лоб і спину. А щойно вони охолонуть, то знову стануть гарячими, і так триватиме це для нього протягом Дня, тривалість якого становить п'ятдесят тисяч років, аж доки не завершиться Суд над рабами і не буде показано йому його дорогу або в Рай, або в Пекло».
الترجمة
العربية বাংলা Bosanski English Español فارسی Français Bahasa Indonesia Tagalog Türkçe اردو 中文 हिन्दी Tiếng Việt ئۇيغۇرچە Kurdî Português සිංහල Русский Nederlands অসমীয়া Kiswahili ગુજરાતી پښتو Hausa Română മലയാളം Deutsch ქართული नेपाली Magyar Moore తెలుగు Svenska Кыргызча ಕನ್ನಡ አማርኛ Kinyarwanda Македонски Oromooالشرح
Пророк (мир йому і благословення Аллагa) пояснив різні види майна та покарання того, хто не сплачує з них закят у День Воскресіння, і серед них: по-перше: золото та срібло, а також те, що прирівнюється до них з грошей та торгових товарів, з яких необхідно виплачувати закят, але він не був сплачений. Тож, коли настане День Воскресіння, ці кошти будуть розплавлені та вилиті у вигляді плит, які розжарюватимуться в пекельному вогні. Ними катуватимуть їхнього власника: припікатимуть його бік, чоло та спину. І щоразу, як вони охолонуть, їх знову розжарюватимуть, і цей стан мук триватиме протягом усього Дня Воскресіння, тривалість якого дорівнює п'ятдесяти тисячам років, доки Аллаг не розсудить між творіннями, і людина дізнається, чи потрапить вона до Раю, чи до Вогню. По-друге: верблюди; і якщо їх власник не виплачує обов'язковий закят та не виконує інші зобов'язання, зокрема, не доїть їх для нужденних, які приходять до нього. То в такому разі, у День Воскресіння ці верблюди будуть приведені величезними, вгодованими та в повній їх кількості. Їхнього власника розтягнуть на широкій, рівній землі, а вони топтатимуть його своїми ногами та кусатимуть зубами. Щоразу, як останні з них пройдуть повз нього, перші повертатимуться, і так триватиме цей стан мук протягом усього Дня Воскресіння, тривалість дорівнює п'ятдесяти тисячам років, доки Аллаг не розсудить між творіннями, і людина дізнається, чи потрапить вона до Раю, чи до Вогню. По-третє: корови, вівці та кози; і якщо їх власник не сплачує з них обов'язковий закят, то У День Воскресіння їх приведуть у повній їх кількості, не зменшуючи ні на одну. А їхнього власника розтягнуть на широкій, рівній землі, і вони (тварини) будуть бити його рогами і топтати копитами. Це будуть корови та вівці у своєму найкращому вигляді: без викривлених рогів, безрогих чи зі зламаними рогами. Щоразу, як останні з них пройдуть повз нього, перші повертатимуться. Він перебуватиме в цьому стані мук протягом усього Судного дня, який триватиме п'ятдесят тисяч років, доки Аллаг не розсудить між творінням, щоб він став або одним з людей Раю або одним з людей Пекла. В четвертих: коні; і їх власник може входити до однієї із чотирьох категорій: перша: коли вони стануть для нього гріхом. І це стосується того, хто утримує їх з метою хизування, показухи, гордині та для війни проти мусульман. Друга: коли вони стануть для нього є захистом (покриттям). Це той, хто взяв їх собі для джігаду на шляху Аллагa, і також добре ставився до них, доглядаючи за ними і годуючи та беручи на себе усі інші витрати, в тому числі дозволяючи їхньому жеребцю запліднювати кобил. Третя категорія — коні, які приносять винагороду їхньому власнику. І це стосується того, хто утримує і готує їх для джігаду на шляху Аллагa на благо мусульман, і вони пасуться на луках і в садах. За кожну з'їдену травинку власнику записується добрий вчинок (хасанат). Так само кількість їхнього посліду та сечі зараховується йому як добрі вчинки. Якщо кінь обірве свою прив'язь і стане бігати та скакати на відкритому просторі, то Аллаг запише власнику добрі вчинки за кожний його слід і за кожен послід. Навіть якщо власник пройде повз річку, і кінь сам вип'є води, хоча господар не мав наміру його напувати, то Аллаг все одно запише йому добрі вчинки за кожну випиту краплю. Потім пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллагa) запитали: «А віслюки мають таке ж положення, що й коні?» Він (Пророк, мир йому і благословення Аллагa) відповів, що щодо віслюків не було зіслано особливих шаріатських приписів, окрім цього одного аяту, який є загальним для всіх видів діянь, – добрих чи злих. Це слова Всевишнього Аллагa: {І той, хто здійснив добре діло хоч на вагу порошинки, то він побачить його. І той, хто здійснив погане діло хоч на вагу порошинки, – побачить його}. (Землетрус:7-8).فوائد الحديث
Хадіс вказує, що виплата закяту є обов'язковою, і під загрозою суворого покарання знаходиться той, хто його не виплачує.
Той, хто не сплачує закят через лінь, не стає невіруючим, але перебуває у великій небезпеці.
Людина отримує винагороду навіть за дрібні справи, які додатково виникають під час дії покори та поклоніння. І це при тому, якщо вона не мала намір додавати до свого благодіяння чогось додаткового.
Кожна людина має право користуватися своїм майном, крім тої частки з нього, яку потрібно виплатити у вигляді закяту, тож, цією долею вона не має права користуватися.
Право на верблюдів включає доїння їх для нужденних, які приходять до місця їх водопою. Так буде зручніше і біднякам, адже верблюди зібрані усі в одному місці, і більш комфортним для худоби. Ібн Батталь сказав: «Майно має два права: обов'язкове (фард айн) та необов'язкове.» Доїння (для нужденних) належить до прав, що є проявом високих моральних якостей.
Обов'язком власника верблюдів, корів та овець, є дозвіл їхньому самцю запліднювати чужих самок, якщо власника просять про це.
А що стосується ослів та всього, стосовно чого не було конкретного релігійного тексту, то їхнє релігійне положення описане в словах Всевишнього Аллагa: {І той, хто здійснив добре діло хоч на вагу порошинки, то він побачить його. І той, хто здійснив погане діло хоч на вагу порошинки, – побачить його}. (Землетрус:7-8).
Цей аят заохочує до будь-яких добрих вчинків, навіть найменших, і застерігає від зла, яким би незначним воно не здавалося.