Кожен, хто володів золотом і сріблом, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати (закяту), то у День Воскресіння для нього з цього (майна) обов'язково…

Кожен, хто володів золотом і сріблом, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати (закяту), то у День Воскресіння для нього з цього (майна) обов'язково зроблять вогняні пластини

Передається зі слів Абу Гурайри (нехай буде задоволений ним Аллаг), що Посланець Аллага (мир йому і благословення Аллага) сказав: «Кожен, хто володів золотом і сріблом, але не виплачував зі свого майна обов'язкової виплати (закяту), то у День Воскресіння для нього з цього (майна) обов'язково зроблять вогняні пластини. Потім їх розжарять у полум'ї Пекла і стануть ними припікати його боки, лоб і спину. А щойно вони охолонуть, то знову стануть гарячими, і так триватиме це для нього протягом Дня, тривалість якого становить п'ятдесят тисяч років, аж доки не завершиться Суд над рабами і не буде показано йому його дорогу або в Рай, або в Пекло».

[صحيح] [متفق عليه]

الشرح

Пророк (мир йому і благословення Аллагa) пояснив різні види майна та покарання того, хто не сплачує з них закят у День Воскресіння, і серед них: по-перше: золото та срібло, а також те, що прирівнюється до них з грошей та торгових товарів, з яких необхідно виплачувати закят, але він не був сплачений. Тож, коли настане День Воскресіння, ці кошти будуть розплавлені та вилиті у вигляді плит, які розжарюватимуться в пекельному вогні. Ними катуватимуть їхнього власника: припікатимуть його бік, чоло та спину. І щоразу, як вони охолонуть, їх знову розжарюватимуть, і цей стан мук триватиме протягом усього Дня Воскресіння, тривалість якого дорівнює п'ятдесяти тисячам років, доки Аллаг не розсудить між творіннями, і людина дізнається, чи потрапить вона до Раю, чи до Вогню. По-друге: верблюди; і якщо їх власник не виплачує обов'язковий закят та не виконує інші зобов'язання, зокрема, не доїть їх для нужденних, які приходять до нього. То в такому разі, у День Воскресіння ці верблюди будуть приведені величезними, вгодованими та в повній їх кількості. Їхнього власника розтягнуть на широкій, рівній землі, а вони топтатимуть його своїми ногами та кусатимуть зубами. Щоразу, як останні з них пройдуть повз нього, перші повертатимуться, і так триватиме цей стан мук протягом усього Дня Воскресіння, тривалість дорівнює п'ятдесяти тисячам років, доки Аллаг не розсудить між творіннями, і людина дізнається, чи потрапить вона до Раю, чи до Вогню. По-третє: корови, вівці та кози; і якщо їх власник не сплачує з них обов'язковий закят, то У День Воскресіння їх приведуть у повній їх кількості, не зменшуючи ні на одну. А їхнього власника розтягнуть на широкій, рівній землі, і вони (тварини) будуть бити його рогами і топтати копитами. Це будуть корови та вівці у своєму найкращому вигляді: без викривлених рогів, безрогих чи зі зламаними рогами. Щоразу, як останні з них пройдуть повз нього, перші повертатимуться. Він перебуватиме в цьому стані мук протягом усього Судного дня, який триватиме п'ятдесят тисяч років, доки Аллаг не розсудить між творінням, щоб він став або одним з людей Раю або одним з людей Пекла. В четвертих: коні; і їх власник може входити до однієї із чотирьох категорій: перша: коли вони стануть для нього гріхом. І це стосується того, хто утримує їх з метою хизування, показухи, гордині та для війни проти мусульман. Друга: коли вони стануть для нього є захистом (покриттям). Це той, хто взяв їх собі для джігаду на шляху Аллагa, і також добре ставився до них, доглядаючи за ними і годуючи та беручи на себе усі інші витрати, в тому числі дозволяючи їхньому жеребцю запліднювати кобил. Третя категорія — коні, які приносять винагороду їхньому власнику. І це стосується того, хто утримує і готує їх для джігаду на шляху Аллагa на благо мусульман, і вони пасуться на луках і в садах. За кожну з'їдену травинку власнику записується добрий вчинок (хасанат). Так само кількість їхнього посліду та сечі зараховується йому як добрі вчинки. Якщо кінь обірве свою прив'язь і стане бігати та скакати на відкритому просторі, то Аллаг запише власнику добрі вчинки за кожний його слід і за кожен послід. Навіть якщо власник пройде повз річку, і кінь сам вип'є води, хоча господар не мав наміру його напувати, то Аллаг все одно запише йому добрі вчинки за кожну випиту краплю. Потім пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллагa) запитали: «А віслюки мають таке ж положення, що й коні?» Він (Пророк, мир йому і благословення Аллагa) відповів, що щодо віслюків не було зіслано особливих шаріатських приписів, окрім цього одного аяту, який є загальним для всіх видів діянь, – добрих чи злих. Це слова Всевишнього Аллагa: {І той, хто здійснив добре діло хоч на вагу порошинки, то він побачить його. І той, хто здійснив погане діло хоч на вагу порошинки, – побачить його}. (Землетрус:7-8).

فوائد الحديث

Хадіс вказує, що виплата закяту є обов'язковою, і під загрозою суворого покарання знаходиться той, хто його не виплачує.

Той, хто не сплачує закят через лінь, не стає невіруючим, але перебуває у великій небезпеці.

Людина отримує винагороду навіть за дрібні справи, які додатково виникають під час дії покори та поклоніння. І це при тому, якщо вона не мала намір додавати до свого благодіяння чогось додаткового.

Кожна людина має право користуватися своїм майном, крім тої частки з нього, яку потрібно виплатити у вигляді закяту, тож, цією долею вона не має права користуватися.

Право на верблюдів включає доїння їх для нужденних, які приходять до місця їх водопою. Так буде зручніше і біднякам, адже верблюди зібрані усі в одному місці, і більш комфортним для худоби. Ібн Батталь сказав: «Майно має два права: обов'язкове (фард айн) та необов'язкове.» Доїння (для нужденних) належить до прав, що є проявом високих моральних якостей.

Обов'язком власника верблюдів, корів та овець, є дозвіл їхньому самцю запліднювати чужих самок, якщо власника просять про це.

А що стосується ослів та всього, стосовно чого не було конкретного релігійного тексту, то їхнє релігійне положення описане в словах Всевишнього Аллагa: {І той, хто здійснив добре діло хоч на вагу порошинки, то він побачить його. І той, хто здійснив погане діло хоч на вагу порошинки, – побачить його}. (Землетрус:7-8).

Цей аят заохочує до будь-яких добрих вчинків, навіть найменших, і застерігає від зла, яким би незначним воно не здавалося.

التصنيفات

Життя після смерті, Обов'язковість закяту та положення щодо тих, хто його не сплачує, Вакф (благодійний фонд)