Благочестя – це добрий норов, а гріх – це те, від чого в тебе неспокійно на душі й ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди

Благочестя – це добрий норов, а гріх – це те, від чого в тебе неспокійно на душі й ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди

Ан-Наввас ібн Сам'ан аль-Ансарі (нехай буде задоволений ним Аллаг) передає: «Я запитав Посланця Аллага (мир йому і благословення Аллага) про благочестя і гріх, і він сказав: "Благочестя – це добрий норов, а гріх – це те, від чого в тебе неспокійно на душі й ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди"».

[صحيح] [رواه مسلم]

الشرح

Пророка Мухаммада (мир йому і благословення Аллага) запитали про благочестя і гріх, і він сказав, що найбільшим проявом благочестя є гарні моральні якості: по відношенню до Аллага — через богобоязливість, а по відношенню до створінь — через терпляче перенесення образ з їх сторони, стримування гніву, привітний вираз обличчя, вимову благих слів, підтримання зв'язку, послух, доброту, доброзичливість, добре ставлення та благе спілкування з ними. Гріх — це те, що породжує коливання в душі, через що людина не може здійснювати його зі спокійною душею. Вона має сумніви щодо нього у своєму серці і побоюється, що це є гріхом. Також людина не бажає показувати цей вчинок достойним людям, враховуючи його огидність. Це все тому, що душа за природою своєю бажає, щоб люди бачили її благе. Якщо ж людина не бажає, щоб люди бачили та знали про деякі її вчинки, значить, ці вчинки є гріховними і в них немає блага.

فوائد الحديث

В хадісі заклик до благих моральних проявів, адже благонравність належить до найбільших проявів благочестя.

Праведне і неправедне не сплутаються для віруючого. Він розпізнає істину завдяки світлу в своєму серці, відвертається від брехні та засуджує її.

До ознак гріха належить занепокоєння і тривожність серця та небажання, щоб люди знали про цей вчинок.

Ас-Сінді сказав: «Це стосується сумнівних справ, щодо яких людям точно невідомо, гріховні вони чи ні. В іншому ж випадку, те, що встановлено Шаріатом і щодо чого немає доказів протилежного, відноситься до благочестя. А заборонене в Шаріаті відноситься до гріховного. І щодо цих двох категорій немає потреби слухати своє серце і дивитися, чи спокійне воно стосовно даної дії, чи ні».

Цей хадіс звернений до людей з нормальною, здоровою душею. Він не стосується тих, чиї серця спотворені та збочені, хто не приймає релігійних приписів і засуджень, а керується лише власними пристрастями.

Ат-Тибі сказав: «Учені надали кілька тлумачень благочестя, згаданого в хадісі. Одне з них — це те, щодо чого спокійні душа та серце. Інше тлумачення вказує на віру. Ще одне розуміння — це те, що наближає тебе до Аллага. Також зазначено, що це благонравність. А добрий норов тлумачиться як терпляче перенесення образ, стримування гніву, привітний вираз обличчя та проголошення благих слів, і всі ці поняття близькі за змістом».

التصنيفات

Позитивні моральні якості, Дії серця