إعدادات العرض
“Благочестя — це добрий норов, а гріх — це те, що викликає сумнів у твоєму серці, і ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди.”
“Благочестя — це добрий норов, а гріх — це те, що викликає сумнів у твоєму серці, і ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди.”
Передається від ан-Навваса ібн Сам‘ана аль-Ансарі, нехай буде задоволений ним Аллаг, що він сказав: «Я запитав Посланця Аллага, мир йому і благословення Аллага, про благочестя та гріх. І він сказав: “Благочестя — це добрий норов, а гріх — це те, що викликає сумнів у твоєму серці, і ти не бажаєш, щоб про це дізналися люди.”»
الترجمة
العربية বাংলা Bosanski English Español فارسی Bahasa Indonesia Tagalog Türkçe اردو 中文 हिन्दी Français Hausa Kurdî Português සිංහල Русский Nederlands Tiếng Việt অসমীয়া ગુજરાતી Kiswahili پښتو മലയാളം नेपाली Magyar ქართული తెలుగు Македонски Svenska Moore Română ไทย ಕನ್ನಡ मराठी ਪੰਜਾਬੀ دری አማርኛ ភាសាខ្មែរ Lietuvių O‘zbek Malagasy Yorùbá தமிழ் Azərbaycan Oromoo Wolof Čeština Кыргызча Kinyarwanda Српски Shqip тоҷикӣ ms Deutsch kmrالشرح
Пророка Мухаммада, мир йому і благословення Аллага, запитали про благочестя і гріх, і він сказав: Найвищим проявом благочестя є гарні моральні якості: по відношенню до Аллага — через богобоязливість, а по відношенню до людей — через терпляче перенесення образ з їхнього боку, стримування гніву, привітний вираз обличчя, лагідність у словах, підтримання родинних і братерських зв’язків, слухняність у благому, доброту, лагідність, щедрість і благонравне спілкування з іншими. Гріх — це те, що породжує вагання у душі, не дозволяючи людині здійснювати його зі спокоєм. Серце відчуває сумнів і побоюється, що це може бути гріх. Людина не бажає, щоб достойні люди бачили її у цьому, усвідомлюючи потворність вчинку. Адже душа за своєю природою любить, коли люди бачать її в доброму, а якщо вона не хоче, щоб інші дізналися про певну дію, це ознака того, що в ній немає блага.فوائد الحديث
Цим хадісом заохочується до благих моральних якостей, адже благонравність — один із найвищих проявів благочестя.
Праведне і неправедне не сплутаються для віруючого. Він розпізнає істину завдяки світлу у своєму серці, відвертається від брехні та засуджує її.
До ознак гріха належать тривожність і неспокій серця, а також небажання, щоб люди дізналися про цей вчинок.
Ас-Сінді сказав: «Це стосується сумнівних справ, щодо яких людям точно невідомо, гріховні вони чи ні. В іншому ж випадку, те, що встановлено Шаріатом і щодо чого немає доказів протилежного, відноситься до благочестя. А заборонене в Шаріаті відноситься до гріховного. І щодо цих двох категорій немає потреби слухати своє серце і дивитися, чи спокійне воно стосовно даної дії, чи ні».
Цей хадіс звернений до людей із чистою, здоровою природою. Він не стосується тих, чиї серця зіпсовані й перевернуті, які не визнають добре добром і не відкидають зло, окрім того, що узгоджується з їхніми пристрастями.
Ат-Тибі сказав: «Учені надали кілька тлумачень благочестя, згаданого в хадісі. Одне з них — це те, щодо чого спокійні душа та серце. Інше тлумачення вказує на віру. Ще одне розуміння — це те, що наближає тебе до Аллага. Також зазначено, що це благонравність. А добрий норов тлумачиться як терпляче перенесення образ, стримування гніву, привітний вираз обличчя та проголошення благих слів, і всі ці поняття близькі за змістом».